У ВСП НАУ Слов’янському коледжі НАУ
вшанували пам’ять Великого Кобзаря
Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…
Т.Г.Шевченко
Щорічно на початку березня в Відокремленому структурному підрозділі Національного авіаційного університету Слов’янському коледжі Національного авіаційного університету проходять традиційні дні вшанування пам’яті великого сина України – Т. Г. Шевченка. Його поезії будуть актуальними завжди, адже написані людиною, яка поєднала геніальність і простоту водночас, з великою любов’ю - справжньою, чистою, не лукавою - до України. Він виступив як поет-новатор, приніс із собою в українську літературу «слово нове», неповторні образи, картини й барви, небачене раніше багатство й широчінь тем, ідей, мотивів, жанрових форм, вивів українську літературу на шлях реалізму й народності. Справедливо Великого Кобзаря – народного мислителя та творця, вважають народним пророком. Пам’ять про нього живе і буде жити вічно в серцях українського народу.
У рамках Шевченківських днів 10 березня 2017 року викладачі циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін (Буряченко Світлана Дмитрівна (голова ц/к СГД), Сайфуліна Олена Семенівна (викладач української мови), Юденко Тетяна Петрівна (викладач української мови та літератури) та Непочатова Марія Анатоліївна (викладач англійської мови та зарубіжної літератури) провели Літературне змагання «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…» (конкурс читців поезії Т. Г. Шевченка). Стало доброю традицією проводити мовно-літературні конкурси в коледжі урочисто й піднесено. Розпочався виховний захід привітанням заступника начальника коледжу з навчальної роботи Лисак Тетяни Костянтинівни, яка звернулася до всіх присутніх з побажаннями бути гідними нащадками основоположника сучасної української літературної мови, вчити українську мову й бути патріотами своєї Батьківщини. Були вручені грамоти переможцям першого етапу Всеукраїнської олімпіади з української мови серед студентів І-ІІ р. а. Донецької області.
Конкурс був переповнений ліричною атмосферою: по-особливому звучала поезія Кобзаря, проникала в душі та серця молодого покоління. Кожен з учасників знайшов такі вірші поета, які найбільше захопили, схвилювали. Вражала емоційність, схвильованість, з якою декламувалась поезія. Кожен ніби поринув думками у ті часи, оспівані великим генієм українського народу. Відчувалось, що вірші Тараса Шевченка не залишили байдужими курсантів та студентів коледжу. У репертуарі студентів звучали найвідоміші твори Великого Кобзаря: «Думи мої, думи…», «Тополя», «Минають дні, минають ночі…», «Думка», «Лілея», «Гомоніла Україна», «Заповіт», «Причинна», «Сон», «Наймичка» «Мені однаково, чи буду…» та ін., які не втратили своєї актуальності й сьогодні. Звучали вірші українською та англійською мовами. Перед глядачами предстали яскраві образи українців у вишиванками та з квітами, перед ними з’являвся замріяний романтик, любляча мати, кохані люди, борці за Батьківщину…
Як відомо, Шевченко дуже любив музику, а коли сам співав – слухачі плакали. Були згадані й відомі пісні Великого Кобзаря, свято супроводжувалося музичними композиціями – піснями «Думи мої, думи…», «Реве та стогне Дніпр широкий».
«…Він був поетом, якого ми до того не мали, поетом для всіх, поетом народним, поетом гноблених, але нескорених…», – писав Олесь Гончар про Великого Кобзаря. Саме ці слова постійно лунали під час проведення Шевченківських днів у коледжі.
Привернула увагу всіх присутніх виставка творів Великого Кобзаря, тематична полиця «Тарас Шевченко очима студентів», на якій були представлені роботи студентів, цікаві стіннівки «Жива душа поезії Т.Г.Шевченка».
Поезія Тараса Григоровича розкриває красу українського слова! Серед студентів Слов’янського коледжу НАУ є такі, яких надихає живе слово Кобзаря. Свою поезію представила Валерія Жулій
«Та не однаково мені…»:
Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає , чи забуде мене в снігу на чужині... Т.Г. Шевченко
Чи сонце буде цілувати , чи знову ноги обпече, Чи в казку буду потрапляти , чи знову лізти під кільце… Мені однаково, що люди забули істину життя. Та не однаково, як буду жити далі я. Вогнем червоним запалали, спалили марево буття, Та в пам'ять людям нагадали: боротись треба до кінця! Відтворити палке бажання, любов до краю і землі, До мати, що в важку хвилину, прийде й погладить по спині. Не забувати рідну мову, якої дід тебе навчав… Та перш за все любить країну, яку ти досі зневажав. Як поливав єдину квітку, у превеликому саду, Як потопав у своїм світі, маленького єдиного жаху. І марево жахіть пустого та легковажного життя. І стогне, гине Україна у пам’яті людського забуття. Почни з себе вселять довіру у світ, якого ти не знав. Почни любити Україну, яку ти навіть не кохав! Відкрий для себе горізонти, зелений та квітучий край! Знайди, що сховано в глибинці, - туди не раз ще завітай! Мудріші стануть українці, почнуть збиратись, і тоді - Ми зможемо пірнути в небо, до нескінченої мети. Не будуть нами керувати надмірність душ та кепський сміх. Не будем більше забувати про той найважчий в світі гріх. Ми будем знову танцювати, струмок пісенний зазвучить. Собою будемо пишатись - Кобзар-поет же нас навчить! Його слова у серці завмирають, шанує їх уся моя рідня. І звук бандури нагадає, важкі хвилини прожитого дня. Згадаємо Шевченківську пораду, Згадаймо і Петренківські пісні! І буде завжди сонце грати на нашій світлій, радісній землі!
Серед 16 учасників конкурсу знавців поезії Т. Г. Шевченка шановному журі у складі заступника начальника коледжу з навчальної роботи Лисак Т.К., голови циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін Буряченко С.Д., викладача англійської мови та зарубіжної літератури Непочатової Марії Анатоліївни складно було обрати переможців, а також найкращих у номінаціях «Виразність читання», «Артистизм та емоційність виступу», «Найкраще розкриття образу», «Художня майстерність», «Поетичність», «Оригінальність виступу». Журі обрало серед учасників найкращих декламаторів: І місце – Федоріщев Євгеній (гр.1ПВТ16) та Петришина Вікторія (гр.1ПВТ(о)16); ІІ місце – Міхайлішина Валерія (1БО16); ІІІ місце – Соколова Олена (1М(о)16). Усі учасники конкурсу були нагороджені грамотами та солодкими призами. Наприкінці свята прозвучала музична композиція Ірини Білик «Хай живе надія» у виконанні Удовенко Олени (гр.1БО16) та Брикаліної Марії (1ПВТ(о)16), яка стала яскравим акордом виховної години й поєднала всіх учасників у прагненні бути вільними та щасливими «на нашій, не чужій землі…»
